Він 76 років за кермом і його водійський стаж для більшості жителів України дорівнює протяжності всього життя.

20 травня ветерану Другої Світової Анатолію Грищинському виповнюється 95 років.

На долю ніжинського довгожителя випало одне із найтяжчих випробувань, яке можна собі уявити. Він один із небагатьох нині живих ветеранів, який пройшов фронти німецько-радянської війни від 22 червня 1941 року аж до 9 травня 1945 року.

Анатолій Грищинський народився 1920 року у Києві, закінчив семирічну школу. У 1939 році отримав водійські права, закінчивши курси при тамтешньому ДОСААФі. За 2 тижні до нападу Німеччини на СРСР знайшов роботу за фахом: влаштувався водієм у майстерні при Київському особливому військовому окрузі, паралельно здобував освіту у 10-річній вечірній школі.

Звістка про початок війни застала його у Києві. 22 червня його мобілізували до війська. Водієм вантажівки він і пройшов фронти німецько-радянської. Брав участь в обороні Києва, ледь не потрапив у котел.

Згодом отримав поранення під Воронежом та лікувався у Самарському госпіталі. Тоді, пригадує він, міна потрапила на капот його полуторки. Йому посікло обличчя, а осколки так і залишились у руці. Згодом він брав участь в боях за звільнення Батьківщини, а День Перемоги зустрічав вже у Кенігсбергу.

Автомобілі, каже він, це захоплення усього його життя. Під час війни їздив на ЗІС-5, полуторці та ленд-лізівських Студебекерах, Шевроле та легендарному Додж 3/4.

Серед власних машин у нього був Запорожець, а нещодавно у подарунок від держави ветеран отримав Daewoo-Sens, на якому їздить і у такому поважному віці.

Україно-корейцю він, як то кажуть, не дає засумувати й частенько виганяє її з гаража.

За кермом ветеран почуває себе доволі впевнено, хоча й небагатослівний. На запитання, як воно кермувати у такому поважному віці, жартує: «Їздити краще, аніж пішки».

Анатолій Грищинський каже: на далекі поїздки вже не наважується, зір та реакція вже не ті, а от з’їздити за продуктами до найближчого магазину сили ще є.

Місцеві ДАІшники добре знають і не зупиняють ветерана. Але в управлінні ДАІ області на запитання про водія з найбільшим стажем так і не знайшли відповіді.

Адже реєстр водіїв у Радянському Союзі почали вести із 1940 року, а архіви у них зберігаються лише з 1965 року. Та, як би там не було, є всі підстави вважати ніжинського фронтовика водієм із найбільшим стажем, тривалістю у ціле життя.

У 2012 році ветерану переоформили права і видали нове посвідчення зі строком дії… до 2062 року. Знайомі жартують: мовляв, за 50 років треба обов’язково  отримати нові права.  На що Анатолій Грищинський тільки сміється.

​

Серед секретів свого довголіття він називає коньяк. Його  Грищинський  тричі на день вживає по 50 грамів. Каже, це корисно для здоров’я. Проте зізнається, що не вживав алкоголю аж до 1977 року (навіть фронтові 100 грамів віддавав побратимам) і ніколи не курив.

Колективу Високого Валу хочеться побажати ніжинському ветерану такого здоров’я, щоб у далекому 2062 році він таки прийшов отримувати нові права.