Відповідно до Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Спеціальним законодавством, яке регулює трудові відносини, є Кодекс законів про працю України, а законодавство, що регулює оплату праці, грунтується на Конституції України і складається з КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори і угоди" тощо.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір підряду є різновидом цивільно-правових договорів. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Щодо оплати роботи за цивільно-правовим договором, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та у розмірі, встановлених договором.
Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові (пенсійні) внески нараховуються на суми виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб.
Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, не визначені як особи, які підлягають такому виду страхування. Тобто з доходів, нарахованих до виплати фізичним особам за виконання цивільно-правових договорів, згідно із законодавством провадяться відрахування тільки до Пенсійного фонду України, а здійснення відрахувань до інших страхових соціальних фондів чинним законодавством України не передбачено.
"Наймана особа" це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні виплати та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними (законодавчими) актами норми.
Щодо відрахувань із заробітної плати, таким відрахуванням підлягають  особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Отже, доходи фізичних осіб, одержувані за договорами цивільно-правового характеру, повинні оподатковуватися податковим агентом при їх нарахуванні за ставкою 15 % без виключення з нарахованої суми перед оподаткуванням, відрахувань до соціальних фондів та податкової соціальної пільги.
Відділ масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян ДПІ у м. Чернігові