Поліція організувала повернення 14-річного Сергія Сорокопуда додому в село Ягідне Чернігівського району. Пораненого хлопця вивезли в Білорусь російські військові.

Поліцейські допомогли старшій сестрі Аліні забрати Сергія з Гомеля та супроводжували їх на всіх етапах повернення в Україну.

Про це повідомляє Поліція Чернігівської області.

Сергій Сорокопуд жив зі своєю сім’єю, батьками та сестрою Аліною, в Ягідному. Під час вторгнення російських військ у село, в їх будинок влучив снаряд. Так вони залишилися без житла. Після того всі разом поряд з майже чотирма сотнями місцевих жителів перебували у підвалі школи.

Хлопець отримав поранення під час раптового обстрілу, коли був на подвір’ї. Внаслідок цього, як з’ясувалось пізніше, у нього були переламані два ребра, і зачепило легеню.

Росіяни надали Сергієві першу допомогу. А після уколу та крапельниці знову відправили до підвалу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ДЯКУЄМО, ЩО ПРИЙНЯЛИ, ЯК РІДНИХ!»: ДО ЧЕРНІГОВА З РІВНЕНЩИНИ ПОВЕРНУЛИСЯ ЕВАКУЙОВАНІ ЧЛЕНИ СІМЕЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

“Вранці росіяни мене відвезли автівкою в інше село. Казали, відвезуть в росію. Потім виявилося, що в Гомель. Але я не знав, де це. Як прибули, спочатку мене поклали в лікарню разом з іншими, робили перев’язки і все. Тижнів за три перевели в дитячу лікарню. А вже там зробили дві операції”, — згадує Сергій.

Ніякого зв’язку з сім’єю підліток спочатку не мав. Лише коли українські війська вигнали росіян з Чернігівщини, батьків розшукали наші військові разом з волонтерами. Виявилося, небайдужі білоруські медики розмістили у фейсбуці повідомлення про Сергія: мовляв, хлопчик шукає рідних. Коли у сім’ї з’явився телефон (замість відібраних та знищених російськими військами), відразу набрали вказаний у фейсбуці номер білоруського мобільного оператора. То була медсестра, що доглядала за юним українцем. В подальшому через цю жінку рідні Сергія підтримували з ним контакт. Залишалося найголовніше — повернути хлопця на Батьківщину.

Складність полягала ще й у тому, що офіційна білоруська медицина не погоджувалася віддати хлопчика сестрі — тільки батькам. Між тим, мати хворіє і не здатна покинути домівку бодай на день, а батько не має права перетинати кордон. Зрештою, проблему вдалося подолати, й Аліна вирушила за братом — через Польщу до Мінська, а далі у Гомель.

За словами начальниці відділу ювенальної превенції поліції Чернігівщини Оксани Огненко, поліцейські не тільки допомогли покроково виробити шлях, а й вживали заходів, щоб до мінімуму звести ризики небезпеки на всіх етапах.

“Я особисто постійно спілкувалася телефоном з Аліною та скеровувала її дії. Також ми тримали зв’язок з прикордонниками, і вони інформували, де перетнути кордон буде реально та безпечно. Окремо подякую за велику допомогу колегам з ювенальної превенції Волині. Вони «підхопили» наших мандрівників, щойно ті в’їхали в Україну, та забезпечили їм комфортний відпочинок і добре харчування. Волинські поліцейські посадили Аліну та Сергія на потяг до Києва, а вже у столиці їх зустріли рідні й доправили додому”.

Фото — Поліція Чернігівської області