Колектив Ніжинського міського молодіжного центру на Чернігівщині організовує свою діяльність так, щоб кожна молода людина міста мала можливості і для цікавого дозвілля, і для власного розвитку у різних напрямках.

У Ніжині 10 відсотків населення – це учні та студенти, тож співробітники закладу мають з ким і для кого працювати. 

У листопаді 2021  року при Молодіжному центрі Ніжина відкрився кіноклуб документального кіно з прав людини Docudays UA  Це один із 434-х кіноклубів Мережі DOCU/CLUB (https://docuclub.docudays.ua), який через документальне кіно розповідає учням та студентам про права людини, навчає поважати і захищати ці права, пояснює, як діяти, коли права людини порушуються. 

Про документальне кіно і його вплив на молодь розповів  Роман Гомоляко, заступник директора Ніжинського міського молодіжного центру, член ГО «Лабораторія ініціативної молоді», модератор клубу документального кіно «БезПопкорну».

Як давно розпочалася історія вашої співпраці з Докудейз? 

У нашому молодіжному центрі ще у докарантинні часи працював кіноклуб документального кіно з прав людини. Ми його започаткували при Лізі старшокласників – це наш гурток учнівського самоврядування. Його модерувала директорка центру Анжела Німченко, але через тривалий карантин ця діяльність відійшла на другий план. А наприкінці 2021 року з’явилася можливість взяти участь у осінній Школі модераторів DOCU/CLUB у Коблево. Я туди поїхав як представник нашого молодіжного центру, а згодом за згодою команди подав заявку на відкриття кіноклубу. У нас невелика команда, але дуже злагоджена. Ми проаналізували ситуацію і зрозуміли, що клуб документального кіно про права людини стане корисним і цікавим для молодих людей нашого міста. Мені також було цікаво відкрити щось нове, спробувати себе у ролі модератора. Ось так у Ніжині з’явився кіноклуб «БезПопкорну».

А у молоді ви запитували про те, чи справді їм це буде цікаво?

Ми у молодіжному центрі завжди орієнтуємо свою роботу на запити молодих людей.

Постійно у них запитуємо, що вони хотіли би бачити у діяльності нашого центру, проводимо у громаді опитування, молодіжні дослідження і тестуємо ідеї на практиці. У нас були зустрічі з представниками Муніципальної Варти Ніжина. Зібралося багато молодих людей, було багато запитань щодо правопорушень, говорили про те, куди можна звертатися щодо вирішення певних питань. Ми проводили зустріч з представниками Центру безоплатної правової допомоги. В нашому молодіжному центрі працює мобільний ігрохаб – так ми називаємо колекцію настільних ігор на тему протидії торгівлі людьми, булінгу, дискримінації. Це теми, які безпосередньо стосуються захисту прав людини. Молоді люди активно долучаються до такої роботи, цікавляться цими питаннями. Тому ми у них запитували і про кіноклуб. 

Зараз ми працюємо у двох форматах: організовуємо кінопокази на базі молодіжного центру і проводимо їх у закладах освіти. Це особливість нашого кіноклубу – ми тісно співпрацюємо з педагогічними колективами та адміністраціями шкіл, коледжів та університетів. Формуємо для них тематичні пропозиції до пам’ятних чи святкових днів календаря. День соціальної справедливості, День Героїв Небесної Сотні, День безпеки в інтернеті – ми пропонуємо закладам освіти добірку наших можливостей до цих та інших днів. Включаємо туди настільні ігри, тематичні воркшопи і, звісно, документальне кіно. Тому нас активно запрошують на зустрічі з учнівською та студентською молоддю. Зазвичай маємо небагато часу на перегляд і обговорення фільму – урок, можливо, трохи більше. Тому добираємо фільми, які встигаємо і показати, і обговорити за цей час. Молоді люди зацікавлюються і потім приходять у молодіжний центр на інші заходи й покази інших фільмів. 

Мені важливо врахувати інтереси аудиторії, тому завжди запитую у  педагогів, яка тема цікавить їхніх учнів, про що вони хотіли б поговорити.

А як молодь реагує на документальні фільми?

Сьогодні діти після показу запитали: «Чому ви нам дякуєте?»  Довелося пояснювати: «Ви поділилися своїми думкам, взяли участь у обговоренні фільму. Ви долучалися, не боялися висловлювати власну точку зору, я вдячний вам за це». Буває таке, що вони бояться, мовчать, бо думають, що дадуть якусь неправильну відповідь. А ми завжди наголошуємо, що у кіноклубі правильних і неправильних відповідей не існує. Молодь має в цьому переконатися на власному досвіді. Тоді виникає довіра. 

До нас у молодіжний центр приходять на відкриті кінопокази молоді люди з усього міста. Наприклад, учора був показ фільму «Перукарська воля». Я запитав у глядачів про очікування від фільму. Всі думали, що на них чекає історія про перукарів і були вражені, що насправді йдеться про ув’язнених та їхню соціалізацію після закінчення терміну покарання. Всі із захопленням дивилися, а потім обговорювали цей фільм. Нам було дуже цікаво. 

До речі, ще до повномасштабного вторгнення ми підписали меморандум про співпрацю з ДУ «Центр пробації». Показували їм наші фільми – там також потребують таких заходів. Тож доводиться працювати активно. На День української мови ми з моєю колегою Світланою Бутенко прийшли у школу і чотири уроки підряд різним класам показували фільм «Мова». Щоб все встигнути, до проведення показів долучаються наші фахівчині Вікторія Іванюк, Ольга Опанасенко і директорка центру Анжела Тимченко. 

Такою командою за 2022 рік ми провели 47 кінопоказів. І це було 1043 глядачі. Наприкінці року долучилися до 19 Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини. Ми обрали найбільш актуальний, на нашу думку, фільм «Фортеця Маріуполь», показували його у закладах освіти 9 разів, 163 глядачі побачили цей фільм. Ось так працюємо. 

Цифри вражають, особливо якщо врахувати, що йдеться про воєнний рік. Ви, напевно, також призупиняли свою діяльність на певний час?

Ми й відкрилися незадовго до повномасштабного вторгнення. А після 24 лютого переформатували свою роботу на забезпечення гуманітарних потреб населення. На базі нашого молодіжного центру діяв хаб. А ось перший кінопоказ у воєнний час у нашому кіноклубі відбувся 11 травня. Дивилися фільм «Край електросміття» разом зі студентами університету.  Викладачка Ніжинського університету ім.Гоголя попросила нас долучитися до тематичного заходу на тему екології. Фільм відчутно зачепив студентів, особливо жвава дискусія розгорілася навколо проблеми перевиробництва у сучасному світі.

Ми часто показуємо фільми про події 2014-2020-х років, пов’язані з російсько-українською війною. Я помітив, що часто після показів глядачі цікавляться, що сталося з героями фільмів за цей рік, від початку повномасштабної війни. Скажімо, дивилися фільм «Південний кордон». Його героїня розповідає про військових, які наступного дня мають вирушати у Слов’янськ. А ми розуміємо, що тих вулиць, по яких проїжджають герої, може вже навіть не бути на карті, деякі з них просто стерті з лиця землі. Молодь хоче знати, як склалася доля героїв, що відбувається у їхньому житті зараз. Я навіть шукав таку інформацію в інтернеті, але її складно знайти, на жаль. 

Бачимо, що документальні фільми цікавлять молодих людей. Не всіх, звісно, бо багато є тих, хто звик до розважального кіно. Але ми намагаємося побудувати свою роботу так, щоб кожна молода людина знайшла для себе те, що їй потрібно на даному етапі розвитку.  

Зараз спільно з ГО «Лабораторія ініціативної молоді» готуємо на літо проєкт «Просвіторіум» – це буде мобільна робота у партнерстві із закладами освіти і літні табори, присвячені правам людини і підвищенню обізнаності молоді. Плануємо зустрічі з правозахисниками, тренінги із залученими експертами. Одним з основних блоків будуть покази документального кіно про права людини. 

Ми прагнемо говорити з учнями та студентами про важливі речі. Якби вони просто слухали лекції, це було б неефективно. А за допомогою такого інструменту, як документальне кіно, знання про права людини закарбовуються у пам’яті. 

Приходжу наступного разу із показом у заклад освіти, а діти  кажуть: «Ми вас пам’ятаємо, ви до нас приходили із фільмом про хлопчика. Ми ще тоді говорили, що діти мають право працювати тільки з дозволу батьків». Із таких реплік я переконуюся, що інформація не пройшла повз них, що є результат і наша робота не даремна. 

Спілкувалася Ольга Бабчук