Ще рік тому Дарина Рубан, проста дівчина з села Змітнів Сосницького району навіть не підозрювала, що стане учасницею одного з українських кулінарних реаліті-шоу «Мастер Шеф».

Чотирнадцять програм глядачі Чернігівщини мали змогу слідкувати за долею Дарини на проекті.

Журналісти Високого Валу поцікавилися у Дарини Рубан секретом, як же стати учасником телешоу і як склалося життя дівчини після зйомок.

Як ти вирішила спробувати себе на шоу?

Я дивилася всі сезони «Мастер Шефа», але не могла наважитися на участь. Одні говорили, що у нас грошей не вистачить, щоб все проплатити, інші - що там сценарій і це дурна ідея. Але поки сам не спробуєш – не дізнаєшся. І як бачите, грошей вистачило. Це все жарти, просто зайвий раз переконалася, що потрібно просто дуже сильно чогось захотіти, а ще - вірити в себе. Я живу у маленькому селі, у нас два магазини, у школі трохи більше тридцяти учнів, але при цьому, у нас дуже привітні люди, ми любимо приймати гостей і готувати. Моя сусідка, наприклад, сама робить такі торти, що деякі кондитери можуть позаздрити. Сотні салатів у вигляді ялинок на Новий рік, ананасів, лаваші, запечені риба і м'ясо - це дуже смачно, але це не ті страви, якими можна здивувати людину у двадцять першому столітті. Для себе я розділила кухню на такі критерії: домашня, сімейно-святкова і висока.

Висока кухня - те, що привело мене на проект. Я хотіла дізнатися, як і що потрібно приготувати, щоб люди платили за це долари. У мене завжди було бажання попрацювати з такими продуктами, яких у нас вдома точно немає,а також хотіла навчитися використовувати різні техніки.

Чи сподобалися тобі самі зйомки?

Процес зйомок дуже важкий, але цікавий. Один випуск знімаємо 4 дні. Якщо це виїзний конкурс, то починаємо з 6.30 ранку і до 2-3 ночі процес ще триває. Якщо зйомки на популярній кухні Мастер Шефа, то знімалися ми з 9.30 до 24.00 приблизно.

Після конкурсу ми записуємо пости, кожен учасник десь по 1-2 години, у нас свої журналісти, це ті люди, які з нами цілодобово, на проекті працює супер команда адміністраторів, журналістів, гримерів, стилістів - саме вони надихали на роботу і навіть коли було важко, ніколи не бракувало сил посміятися з ними разом. У нас було багато яскравих моментів, як в кадрі, так і за кадром. Наприклад, під час зйомок ми жили на березі Десни і якось пізно вночі вирішили сходити покупатися, а потім я захворіла і два випуски дуже кашляла в кадрі, наш адміністратор Олечка купувала мені порошки проти кашлю, а режисер Віталік постійно в навушник говорив: "Дарина, не кашляй", "вилікуйте Рубан нарешті вже"- це було дуже смішно.

Що можеш сказати про суддів шоу?

Ектора можна описати трьома словами: мудрий, добрий, простий. Він строгий в міру, але у нього відмінне почуття гумору, непоганий тандем виходить.
Мені дуже сподобалася Тетяна Литвинова, вона справжня леді, дуже красива і добра, а от Діму Горовенко я боялася більше, ніж Ектора, він завжди був серйозним, різким, але це моя суб'єктивна думка.

Який конкурс тобі запам`ятався найбільше?

Пам'ятаю конкурс, де ми обслуговували весілля. Один фуршет складався з 7 позицій: свіжі устриці з вершковим соусом і червоною ікрою; гаспачо в чарці з тигровій креветкою; ростбіфф з кавовим соусом; фуа-гра з грушевим гелем; тар-тар з лосося з сальсою; брускетта з рікоттою, авокадо гриль і карамелізований персиком; сорбет з шампанського з лимоном і м'ятою. Мені довірили досить серйозні процеси, масштабні і відповідальні, я готувала креветки, фуа-гра і тар-тар. Впоралась відмінно, отримала задоволення і дійсно пишалися собою!

Чи готуєш ти у повсякденному житті?

Готувати люблю дуже сильно! Музика і кухня – мій релакс. Я обожнюю готувати м'ясо, рибу, птаху. Удома на будь-яке свято саме я займаюся шашликами, нікого не підпускаю. Знаю багато різних секретів, маринадів, подобається робити стейки. Це зовсім не для дівчат, але нічого, все мої друзі і близькі вже звикли. Зізнаюся, я зовсім не дружу з десертами, та й особливого бажання немає, не часто випікаю мафіни і щось в цьому роді.

Чи знайшла ти друзів на проекті?

Я дуже люблю свою двадцятку. Минуло багато часу з тих пір, як ми збиралися разом, і чим далі, тим більше ми всі сумуємо. З усіма у мене теплі стосунки. Ми рідко спілкуємося, але я завжди рада зустрічі.

Як склалося твоє життя після проекту?

Життя після проекту практично не змінилося, я теж не змінилася, залишаюся собою. Змінилися погляди на життя, вималювала для себе те, що хочу в майбутньому, знайшла колосальний досвід в кулінарному плані і хороших друзів. Планую проводити майстер-класи у Києві, Чернігові, Харкові. Також, хочу пройти професійні кулінарні курси з молекулярної кухні.

Щоб ти побажала нашим читачам? Де їм знайти мотивацію аби досягти мети?

Життя занадто коротке, щоб витрачати його на те, що не приносить задоволення. Робіть все, що вам підказує серце і те, що ви любите, не слухайте сторонніх людей і не намагайтеся подобатися всім, будьте собою і йдіть до своїх мрій.