У центрі міста давніх подвір'їв залишилося мало - побудовані п'яти - дев'ятиповерхівки.

Коробки, з яких люди рідко з'являються на свіже повітря.

Колись улітку люди сиділи на ганку у вихідні аж до ранку. Щось подібне я бачив пару років тому в Криму, де татари після 8 вечора збираються в колі друзів та родичів за столом на вулиці.

Якщо подивитися вікіпедію, яка досить правдива, то Прилуки недаремно відібрали у Полтавщини та передали Чернігівській області. Прилуки відносяться до земель севрюків – етносу, що остаточно не склався в 17 сторіччі, близькому до козаків, нащадків слов'янського племені сіверян.

Якщо довіряти давнім літописам то поляни (Київ та Київська обл.) були найбільш розвинені. Древляни "нєвмиваху і живуті яко звєрі" і т.д. Стосовно сіверян спогади більш менш позитивні. Золотий час Чернігівських князівств - це домонгольский період. Враховуючи, що Київська Русь була найбільшою та найпотужнішою державою тогочасної Європи, то Чернігів та всі його землі мали доволі високий статус.

У 1980- х роках в радянських школах вчили, що в Україні існує 6 діалектів мови. Севрюкський - один з них має багато запозичень з російської.

Останні спроби зібрати до купи севрюкську спільноту в повному складі зробив гетьманат гетьмана П.Скоропадського в 1918 році , коли за допомогою німецьких багнетів до України приєднали колишнє полкове козаче місто Гомель та значну частину Воронєзької (полкового міста Вороніж) та Брянської областей.

У Прилуках здебільше спілкуються по Прилуцьки - не російська , не українська - з закваскою севрюцького діалекту.

Від козакуватості тут майже нічого не залишилося - іподром ліквідували після війни, масові бійки молоді часів розвинутого соціалізму, судячи з усього, були запозичені від Московських та Київських мордобоїв та нічого спільного з козакуватістю не мають.

Як писав колись Н.Макіавеллі - горе країні, де молодь від неробства зависає на перехрестях.

Земля севрюків - досі аграрна область - коло 70 процентів мешканців проживає в сільській місцевості.

Політичний істеблішмент різнобарвний. Тут же досі популярні феодало - абаї

туркменського типу, що роздають гроші у пошуку голосів. На тобі 3 таньги - церкву, школу - голосуй за мене!

Жоден не покаже декларацію, де він ці гроші взяв, що цікаво. Мені здається, що в депутати обирають за ділові якості та робочі навички, але не за подачки.

В Прилуках є 3 радіостанції ФМ: Русское радио, Галактика плюс і Планета. Пахне космосом, квазарами і чорними дірками. Музика частенько в стилі 1980-1990 років.

Ніхто не хоче йти до чужого монастиря зі своїм тстатутом, але світ світ великий та багатогранний - багато цікавого. Дивно що все зупинилося в минулому. В крайньому разі віддає близькістю севрюків до білорусів, Лукашенка, відсутністю в Бєлорусі ОГП, олігархів і промисловістю, що не зупинилася в 1990 роках.

Буде дійсно смішно, коли на хвилі млявої перебудови, Лукашенко перебудує промисловість - тоді музична доброта 1970-1980 років в старорадянському стилі отримає законну перемогу. З подібною ностальгією по старих добрих часах мені особисто доводилося стикатися в "Бульварі" Гордона та в російськомовних газетах Брайтона. Шансон з Магаданом тут здається не прижився.

Напевно тому, що севрюки досить консервативні, і суміш місцевих традицій, де перемішано христианство, поганство з вшануванням родоводу, померлих, кумів та інше - не стикується з романтикою вуркагана в загоні. Якщо цитувати Григорія Сковороду, то всякому городу нрав і права.

Прилуцьке телебачення здебільше копіює чернігівське. Лагідним та блаженним голосом

оголошують музичні повідомлення для трударів села та родинам - і тут з'являється Микола Басков з "Шарманкою" чи Софія Ротару з "Хуторянкою" потім козакуваті пісняри розбавлені шансоном.

На культурній ниві севрюки досить непродуктивні. Приклад: Леонтьев , Королева, Меладзе - з Дніпропетровську, Кобзон - з Кіровоградщини, Сердючка- з Полтавщини, Лорак, Тіна Кароль та учасники Віагри - десь з під Києва і т д.

Як писав відомий Дмитро Корчинський - ми дійсно підживлюємо не наш етнос своїми талантами.

З Сіверщини походить президент України Л.Кучма, що більше прославився тим, що видав дочку заміж за відомого мільйонера Пінчука.

Чернігівщина не вродила жодного олігарха - пишатися цим чи сумувати з цього приводу - не зрозуміло.

Здається, що тут взагалі нічого не продукується - якщо не рахувати напівживих бабусь, що репрезентують фольк-музику в колгоспній інтерпретації.

Усім відомі Потап і Настя з шахтарськими бугами, одеські шансон’єти, співаки з західної України. Молодіжне середовище Сіверщини нічого не репрезентує, що могло би представляти мінімальний культурний інтерес. Самореалізація севрюків нікому майже не відома.

У Прилуках є агротехнікум меліорації. Таких закладів в світі небагато, але студентів з посушливої Африки чи Азії ви там не зустрінете. В той самий час, як кажуть - той не прилучанин, хто не закінчив цей технікум. Навіщо це навчання - не зовсім зрозуміло. Арабам чи африканцям, напевно, меліорація потрібніша.

Також у місті є підприємства та приватний бізнес. Тютюнову фабрику викупили іноземці.

Нічого дивного - цигарки, спиртне та проституція - три легальних фундаменти міжнародних структур. Колишня фабрика Рабіновича-Фрадкіна знайшла нових власників.

Стосовно інших бізнесів - то як казав мій знайомий іноземець - допусти сюди німців, євреїв чи китайців - вони швиденько пережують більшість місцевих бізнесів з простої причини - все що створювалося за 20 років у сфері бізнесу - недосконале, та здебільше будується на перепродажу іноземних товарів.

У Прилуках багато безробітних і багато іномарок. Прилуцький центр зайнятості великий та беззмістовний. У місті просто нема роботи, а знайти її в Києві чи будь-де центр вам не допоможе.

У Прилуках багато бродячих псів – кажуть, що це всеїдна прилуцька порода-їдять все - хліб, об"їдки та інше.

Іще тут не прийнято посміхатися чи розповідати щось про себе. Тут немає вищих навчальних закладів.

У радянські часи школи часто орієнтували до вступу у вузи Росії заради кар’єри та самореалізації. Після цих поступлень мало хто повернувся. Особливим шиком мілітаристської держави було стати офіцером чи вийти заміж за офіцера - прямий шлях до середнього класу і можливість назавжди залишити прокляту богом провінцію.

В Америці є картопляний штат Айдахо. Коштує картопля в США майже, як недороге м'ясо.

З картопляністю Чернігівщини можна було би робити непогані гроші при розумному менеджменті, але враховуючи усього, що стосується сільського господарства найближчим часом змін на краще не буде.

Прилуки начебто вважаються кримінальним містом - я особисто чув напівзмовницькі розмови місцевих селян про бандитське Чикаго - Прилуки. Кажуть, що тут багато відсиділих - але здається головна причина цього - це дрібний бандитизм та брутальний побут.

Начебто й досі поширено нападати увечорі на одиноких людей на підпитку з метою пограбування. Одне тішить що останнім часом з'явилися міліціонери з більш-менш інтелектуальними обличчями.

Домашня смажена ковбаса - особливий місцевий ексклюзив – продається в кафе. В кафе здебільше продається багато домашньої їжі, але для кого вона незрозуміло, оскільки домашню їжу їдять вдома а туристами тутешні місця не розбещені.

Якщо вірити укрнет, то Чернігівщина займає останнє місце в Україні по рівню зарплат, пенсій та зайнятості. Приклад - середня пенсія на Донбасі 1700гр. за укрнетом.

Натомість в Прилуках є річка Удай, здорова екологія, м'яка вода та багато озер навколо міста. Центр міста реконструйовано завдяки меценату. Доволі раціонально відпрацювавши життя за кордоном приїхати сюди доживати на закордонну пенсію.

Оскільки все пізнається в порівнянні - то Прилуки для життя доволі комфортне та зелене місто. Завітайте до Прилук!

Від редакції: Редакція може не поділяти погляди авторів. Цей матеріал вміщено як полемічний.